New_Magazine - Yushchenko

Фото: "Сегодня" (c)

“На роздоріжжі”, Віктор Ющенко

Протягом наступних кількох тижнів будуть прийняті рішення, які визначать майбутнє України, каже її колишній Президент. Чи вийде Україна на новий рівень політичних та економічних відносин з ЄС, абоповернеться до орбіти Росії?

Автор: Віктор Ющенко

Коли я став Президентом у 2004 році, однією з моїх основних стратегічних цілей було спрямувати Україну на незворотний шлях тісної інтеграції з Європейським Союзом. В економічних інтересах України було скористатись перевагами величезного сусіднього ринку товарів та послуг ЄС, а також заохотити притік інвестицій з ЄС, потенціал яких був неймовірно потужним.

Проте це ніколи не було суто економічним питанням. Геополітично, історично та культурно Україна має європейську ідентичність. Я бачив тісну інтеграцію з ЄС, а в довгостроковій перспективі – членство в цій організації, як ствердження цієї ідентичності та потужний стимул до укріплення демократії та верховенства права.

Початковими маленькими кроками на цьому шляху був спільний План дій “Україна – Європейський Союз”, а також участь України у низці ініціатив ЄС. Але у 2008 році розпочались перемовини щодо нової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка включала в себе “поглиблену та всеохоплюючу” угоду про вільну торгівлю, що мало стати фундаментом для тіснішої інтеграції.

Зараз ця угода, щодо якої так довго йшли перемовини, знаходиться у підвішеному стані. Європейський Союз утримується від підписання угоди, а поки він вагається Україна потрапляє під все більший тиск з боку Росії, спрямований на відмову від зони вільної торгівлі з ЄС та входження до пропонованого Росією митного союзу – Євразійського економічного союзу.

Українці мають чітко визначитись, що піти цим шляхом буде фатальною помилкою. Україна завжди матиме тісні зв’язки з Росією, проте ринок Європи у 12 разів більший за російський. Він відкриває величезні можливості і його правила, що склались в результаті прозорого співробітництва між рівними демократичними партнерами, є чітко визначеними. ЄС вже став найбільшим торгівельним партнером України і демонструє найшвидшу динаміку зростання товарообігу з нами. Повернути в сторону Росії не буде економічно продуманим кроком.

Це також означатиме придушення демократичних ідеалів Помаранчевої революції та повернення до домінування Росії, якого ми намагалися позбутися протягом останніх 21 року.

Тому я тепло привітав рішення Верховної Ради на користь європейської інтеграції та підписання Угоди про асоціацію, прийняте переважною більшістю голосів у лютому 2013 року. Минулого місяця український уряд дав “зелене світло” підписанню цієї угоди. Проте Росія вже погрожує важкими наслідками.

Європейський Союз тепер має визнати, що Україна робить важливий та сміливий вибір. Я можу зрозуміти певну стурбованість з боку ЄС, яка стала причиною затримки з підписанням Угоди про асоціацію. І хоча ЄС має повне право висловлювати власну занепокоєність, рішення не підписувати угоду на саміті Східного партнерства у Вільнюсі у листопаді було би глибоко помилковим. Це зашкодило би не тільки українському народові, але й стратегічним інтересам самого ЄС, що не менш важливо.

Чому я про це кажу?

Для 46 мільйонів українців переваги партнерства з ЄС є необхідними складовими їх прагнення кращого життя. Ці люди не заслуговують бути заручниками ситуації. Українська економіка у важкому стані. Український бізнес потребує переваг, що їх надає угода про вільну торгівлю, задля відновлення економічної впевненості, збільшення доступу на ринки та залучення вкрай необхідних прямих іноземних інвестицій. Народ України негайно потребує робочих місць, що буду створені завдяки доступу на ринки та збільшенню інвестицій.

Понад усе, громадяни України та її ділове співтовариство повинні усвідомити яким має бути шлях подальшого розвитку країни. Економічне процвітання та демократія нерозривно пов’язані одне з одним.

За відсутності базових політичних та економічних свобод і верховенства права процвітають авторитаризм та корупція. Україна може повторити шлях сусідньої Білорусі.

З точки зору ЄС важко зрозуміти, як політика, що підштовхує Україну до ще більшої залежності від авторитарних режимів, може бути правильним шляхом розповсюдження демократії, або відповідати ширшим стратегічним інтересам ЄС.

І Україна і ЄС опинились на роздоріжжі. Неправильне рішення буде мати далекосяжні наслідки. Україна зробила свій вибір. Тепер важливо, щоб ЕС зробив той самий вибір та розблокував шлях, по якому я та багато інших хочуть щоби йшла Україна.