New_Magazine - Kurkov

Фото: Голос.UA (c) 2013

“Знайдені у перекладі”, Андрій Курков

Відомий письменник Андрій Курков досліджує, як українська література опановує нові горизонти

Автор: Андрій Курков

Ніхто не очікує від уряду, що питання культури будуть в нього серед пріоритетних. Проте коли після останніх парламентських виборів було сформовано новий уряд взагалі без призначення Міністра культури, справи виглядали зовсім кепсько. Доволі нереалістичними виглядали чутки нібито затримка з призначенням Міністра склалася через жорстку конкуренцію за цю посаду. Після кількох днів спекуляцій навколо цієї теми все якось затихло, і через два місяці посада була віддана бувшому заступнику Міністра культури, що працював ще за радянських часів.

Керівники театрів та цирків зітхнули з полегшенням. Вони знали, що для цього нового Міністра на першому місці будуть державні заклади. Це було не так і погано, оскільки бібліотеки також є державними закладами, і їх тисячі по всій Україні. Проте, запропонований Кабінетом міністрів проект закону має на меті звільнити державу від обов’язків із закупівлі книг для бібліотек. Він також скасовує державну підтримку перекладів класики іноземної літератури на українську мову. В цьому законопроекті є ще багато чого цікавого, проте ми сфокусуємось саме на книгах, бо навколо них в Україні відбуваються дуже сумні події.

Ви, мабуть, здивувались – яким чином це може одночасно бути приводом для песимізму та великих сподівань. Я спробую пояснити це,  стисло розповівши про негатив,  та більш докладно – про позитив.

Протягом 20 років незалежності України її видавнича “промисловість” так і не стала сферою бізнесу, а торгівля книгами не перетворилась на повноцінний ринок. Україна виграла кілька “битв” проти імпортерів російських книг, проте імпортери виграли їх значно більше. Нарешті, 2012 рік торгівля книгами в Україні завершила з вражаючими результатами: з 300 книжкових магазинів у країні тільки 11 повернули видавництвам дохід з проданих книг. В результаті цього видавництва припинили постачати книги до книжкових магазинів та скоротили наклади лише до тієї кількості примірників, яку вони були в змозі реалізувати через власні площадки з продажу. Не постраждали лише ті автори, які публікувались та продавались через “Клуб сімейного дозвілля”. Тому що цей видавник, що є українською філією німецької фірми Bertelsmann,  продає книги через каталог напряму читачу,  доставляючи їх поштою.

Ще до виникнення цієї ситуації деякі більш енергійні українські автори шукали шляхи виходу з “неіснуючого” ринку України. Деякі з них знайшли видавництва у Польщі. Їх книги у перекладі здобули більшу популярність у Польщі, ніж в Україні. Наталка Сняданко стала першою “зірочкою” у цьому напрямку. Ця львівська письменниця справді пише чудово та на актуальні теми. Її роман “Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки” стала польським бестселером в той час, як в Україні її популярність обмежилась вузьким колом шанувальників сучасної української літератури. Незабаром, у Австрії та Німеччині книги українських авторів привернули увагу читачів зі студентства. У своїй “Жовтій” серії видавництво Surkampf почало активно промотувати Любка Дереша, Юрка Андруховича, Тараса Прохасько та інших. Книжки Наталки Сняданко та Оксани Забужко були перекладені на німецьку та опубліковані в Австрії, а Тимофія Гавриліва – у Швейцарії.

У той самий час окремі українські активісти та видавники почали промотувати українську літературу за кордоном. Благодійний фонд “Фундація видавництва “Кальварія” та видавник Микола Кравченко організували зустріч з норвезькими та французькими видавниками та перекладачами. Вони знайшли гроші на проведення семінару у Львові для молодих перекладачів німецької з України та відкрили для себе, що будь-яке втручання держави в справу популяризації української літератури та культури у Європі тільки гальмує та шкодить процесу.

Виходить так, що завдяки двом приватним українським фундаціям та інтересу європейських партнерів сучасна українська література, зазнавши провалу у власній країні, знаходься на підйомі у Західній Європі. У листопаді 2012 року Україну було запрошено у якості почесного гостя на Фестиваль європейської літератури у французькому місті Коньяк. Представники літературного бізнесу французької провінції Пуату-Шарант, що налічує 2 мільйони жителів, зробили неймовірне. Протягом 6 місяців до початку фестивалю бібліотеки містечок цієї провінції промотували сучасну українську літературу, а біля самих бібліотек було піднято українські прапори. Відвідувачі бібліотек не тільки читали українські книжки у перекладі, але й обговорювали їх та голосували у конкурсі читацьких симпатій. Коли українські автори приїхали на фестиваль, місцеві мешканці впізнавали їх на вулицях та просили автографи.

Волонтери фестивалю, серед яких навіть були офіцери розташованих поблизу військових баз, возили українських письменників на власних автівках від однієї зустрічі з читачами до іншої. І хоча Пуату-Шарант є невеличкою провінцією, проте її мешканці тепер знають сучасну українську літературу краще ніж мешканці Парижу чи Марселю! До речі, у Парижі відбулось декілька заходів за участю наших письменників напередодні фестивалю, а дехто з них також виступив перед аудиторією європейських дипломатів у Страсбурзі.

І ця тенденція щодо експансії у Європу буде мати своє продовження. На наступному Паризькому книжковому ярмарку українська література буде представлена на об’єднаному видавничому стенді. Дві делегації авторів відвідають Паризький книжковий ярмарок та Лейпцігський книжковий ярмарок, і все це відбудеться без будь-якої підтримки з боку Міністерства культури. Згодом, восени 2013 року в австрійському місті Інсбрук відбудеться інший літературний фестиваль, присвячений українській літературі. Його центральною подією стане презентація німецькомовного видання книжки Марії Матіос “Солодка Даруся”.

Привернути увагу британського читача до сучасної української літератури може виявитись більш складним завданням. Проте маємо сподівання, що хвиля успіху української книги на континенті трохи захлисне і Британські острови. До речі, робота над цим вже ведеться. Видавництво “Гладослав” здійснило переклад та опублікувало кілька книжок сучасних українських письменників, в тому числі, роману Марії Матіос – письменниці, яка безперечно заслуговує на увагу міжнародної читацької аудиторії. З кожним новим успіхом ми все більше впевнюємось, що те, що раніше мі вважали неможливим, насправді є досяжним.