Magazine - Bishop Borys

Фото: Український Інститут у Лондоні (c)

“Духівництво Владики Бориса”, Андрій Гундар

Отець Борис Гудзяк, ректор Українського Католицького Університету у Львові та нині Владика Борис, присвятив своє професійне життя проповідуванню ідеї свободи та гідності для кожного

Автор: Андрій Гундар, директор Українського Інституту у Лондоні

Провідний бізнес-саміт у центрі Лондона – не зовсім те місце, де Ви очікуєте побачити українського католицького священика серед доповідачів. Проте у квітні цього року Український інвестиційний саміт Інституту Адама Сміта – найбільша та найдовше існуюча інвестиційна конференція щодо України у світі – запросив Владику Бориса Гудзяка, що є доктором наук Гарвардського університету та ректором Українського Католицького Університету, виступити перед 300 провідними українськими бізнесменами, представниками уряду та фінансових установ.

“Безперечно, запросити католицького священика виступити на бізнес-форумі було прорахованим ризиком, – згадує Стівен Батлер, стратегічний директор Adam Smith Conferences. – Величезна кількість схвальних відгуків щодо виступу Владики Бориса запевнила мене, що у запеклому бізнес-середовищі України є нагальна потреба у духовності та моральних принципах”.

Владика Борис розповідав підприємцям про ідеї свободи, гідності та довіри, які він постійно проповідує з часів заснування 10 років тому Українського Католицького Університету (УКУ) – динамічної та самобутньої наукової та освітньої інституції.

Гудзяк, якого минулого місяця було хіротонізовано на єпископа, опинився у новинах 2010 року, коли до нього навідався агент Служби безпеки України. Його попередили щодо незаконних студентських протестів та пропонували підписати лист на співпрацю з СБУ, проте Владика Борис відмовився. Це лише один з багатьох викликів, які УКУ та його ректору доводиться натхненно долати у сучасній Україні.

Мальовниче західноукраїнське місто, де розташовано університет, має довгу історію напруженої діяльності спецслужб. Протягом його багатої та складної історії це місто декілька раз змінювало власну назву: Львов, Лембург, і нині Львів. Місто має безперервну архітектурну традицію, яку переважно не було зруйновано. Нажаль, те саме не можна сказати про його мешканців.

У 1939 році населення Львова перевищувало 300 тисяч, з яких понад 30% складали євреї, ще третину поляки та не більше 20% – українці. Ще були вірмени, німецькомовні та багато інших, і всі вони співіснували у цьому космополітичному місті. Наприкінці Другої світової війни у Львові лишились лише 60 тисяч мешканців. Майже всіх поляків було депортовано, щонайменше 98% населення євреїв було знищено нацистами, а кожного 10-го українця було заслано до трудових таборів Сибіру. 35 років потому, радянський Львів став містом-мільйонником: 100 тисяч росіян приїхали за міграційною програмою Радянського Союзу, ще 600 тисяч було переселено з сіл у рамках урбанізаційної програми 1960-70 років.

“Проте спільноту міста, його ідентичність було розшматовано на частки. Лише зараз відбувається їх відновлення, – каже Владика Борис. – Мабуть, у Львові була найбільша концентрація агентів КДБ серед усіх міст Радянського Союзу – настільки сильним тут був спротив радянській владі після війни. Тому рівень фізичних людських страждань та системного страху був дуже високий. Звідси розповсюдження корупції: люди не довіряють один одному. Порушене спілкування між людьми, яке необхідне задля встановлення справедливого політичного ладу, розвитку бізнесу та залучення у громадянське суспільство. Тому в УКУ ми намагаємось створити середовище для взаємодії між людьми”.

Український Католицький Університет, що нині налічує 1500 студентів та 300 викладачів та допоміжного персоналу, зібрав під одним дахом багатьох видатних та талановитих особистостей. Владика Борис вважає, що в Україні потрібно створювати місця соціального та освітнього призначення, де люди зможуть розвиватись. Місця, “де люди будуть відчувати власну гідність, полишать особисті страхи, та навчаться навичок, необхідних для вільної та успішної діяльності у 21 столітті. Це нині є найбільшою потребою України. На мою думку, наш університет свідомо та системно працює над вирішенням цієї проблеми”, – каже він.

Головними факультетами УКУ є філософія, теологія, суспільні науки, історія та журналістика. При університеті успішно функціонує інноваційна Львівська бізнес-школа, що вже отримала визнання як одна з трьох найкращих бізнес-шкіл в Україні. Також університет пропонує спеціальні програми з управління та лідерства, катехізису, іконопису, літні мовні програми та екуменічні вчення. Останнє завжди було актуальним в Україні – країні з 46-мільйонним населенням, переважну більшість якого складають православні, і приблизно 5 мільйонами католиків. Нещодавно університет також анонсував запуск нової українсько-єврейської програми.

УКУ фінансується з приватних джерел, не отримуючи жодної підтримки з боку держави. Останні 10 років переважна більшість коштів надходила з-за меж України від донорів з Північної Америки та Європи. Протягом цих років збір коштів більшою мірою координувала Українська Католицька Освітня Фундація в Чикаго. Останнім часом благодійні пожертви на користь УКУ здійснили й кілька відомих та заможних українців. Передусім потрібно відмітити українського мільярдера Дмитра Фірташа, який зробив значний внесок у будівництво нового вражаючого корпусу університету, що його було відкрито 26 серпня. Окрім того, у столиці України щорічно проводиться захід зі збору коштів – благодійний прийом з аукціоном, що цього року запланований на 17 листопада у готелі InterContinental.

Історія УКУ уходить корінням у 1928 рік, коли Митрополит Андрій Шептицький заснував у Львові – тоді частині Польщі – Львівську теологічну академію. У 1944 році академію було закрито радянською владою, а її ректора Йосипа Сліпого роком потому відправлено до трудового табору у Сибір, де він був ув’язнений 18 років. У 1963 році Йосипа Сліпого було визволено, після чого він переїхав до Риму, де став кардиналом. У 1969 році Кардинал Йосип Сліпий відкрив Український Католицький Університет у Римі та згодом придбав шість будівель для афілійованих інституцій. Одна з них – біла будівля у престижному лондонському Холланд Парку, де нині продовжує діяти англійська філія УКУ – Український Інститут у Лондоні.

УКУ налагодив тісні зв’язки у Великій Британії з такими установами та програмами, як коледж Амплфорт, Програма україністики в Університеті Кембриджу, Асоціація українців у Великій Британії. Також УКУ має особливі зв’язки з Графом Оксфорду, який нещодавно відкрив Українську Католицьку Фундацію у Великій Британії – благодійну організацію, що ставить за мету підтримку Українського Католицького Університету.

Що чекає на Владику Бориса далі? Нині він готується переїхати по Парижу після його нещодавнього призначення єпископом від українців у Франції. За цим призначенням на нього була покладена відповідальність представляти Українську Католицьку Церкву у Франції, Бельгії, Швейцарії, Люксембурзі та Нідерландах. У якості єпископа, Гудзяк тепер відіграватиме ширшу роль для церкви в цілому. Раніше цього місяця його було призначено одним з п’яти єпископів у Постійному Синоді УГКЦ. Владику Бориса також було наділено екуменічною та дипломатичною місією представляти справи Української Католицької Церкви на рівнях Європейської комісії та Європарламенту у Брюсселі та Страсбурзі. У питаннях екуменізму його юрисдикція поширюється на Швейцарію, де розташована штаб-квартира Всесвітньої Ради Церков – найбільшої інституції християнського екуменізму. У Франції зростає українська спільнота, а також на околицях Парижу у Сарселі є Український науковий центр (нині не веде діяльності), де була складена перша енциклопедія України. Також потребує відновлення Український центр у Лурді. Одним словом, попереду багато нових цікавих проектів.

А що чекає на УКУ далі? “Моя роль буде зменшена, проте буде лишатися важливою”, – каже Владика Борис. І хоча офіційних рішень поки не прийнято, є велика вірогідність, що Владика обійме посаду Президента УКУ та сфокусується на стратегічних питаннях, а повсякденне управління університетом буде здійснювати досвідчена команда у Львові. У бізнесі доброго лідера завжди можна оцінити за послідовністю у діяльності організації після його чи її відходу від справ. З огляду на минуле десятиліття роботи під керівництвом Бориса, переймаючи його досвід та досвід один одного, команда УКУ разом з друзями та прихильниками у всьому світі готова продовжувати складну та жваву роботу на благо університету та України.